Орлиця відламує гілочку, бере її в дзьоб, дуже високо злітає і кружляє. Коли злітаються орли, вона кидає гілку й уважно дивитться, який орел підхопить її в повітрі, принесе і передасть із дзьоба в дзьоб.
Орлиця бере цю гілку і знову кидає вниз, самець знов її ловить і приносить їй, а вона знову кидає. І так повторюється багато-багато разів. Якщо орел кожного разу підхоплює її, то самка обирає його для продовження роду.
Потім вони високо в скелях в’ють гніздо. Птахи видирають із себе пух і пір’я і вистилають ним гніздо, роблять його м’яким і теплим. У нього орлиця відкладає яйця, потім вони висиджують пташенят.
Коли з’являються орлята (а вони приходять у цей світ голими і немічними), батьки прикривають їх своїм тілом, поки вони не зміцніють. Затуляють крилами від дощу і палючого сонця, носять їм їжу. У пташенят починає рости пір’я, міцніють крила і хвіст. Тоді батьки бачать, що вже пора.
Тато сідає на край гнізда і починає бити по ньому крилами: б’є, трясе це гніздо. Для чого? Для того, щоб вибити все пір’я і пух, щоб залишився лише жорсткий каркас з гілок, який на самому початку вони сплели й склали. А пташенята сидять в цьому витрушеному гнізді, їм незручно, жорстко, і вони не розуміють, що ж сталося: адже матуся і татко були раніше такі ласкаві й дбайливі.
Матуся в цей час летить кудись, ловить рибку та сідає десь метрів за п’ять від гнізда, щоб пташенята бачили. Потім на очах у своїх пташенят починає цю рибу потихеньку їсти.
